За словами дипломата з Люксембургу, Туреччина “не може взяти на себе відповідальність за це”.
Він також висловив сумнів, що Ердогана насправді хвилюють Швеція, Фінляндія і “курдське питання”, через яке президент Туреччини критикував Осло та Гельсінкі.
Ассельборн вважає, що Ердоган у цьому питанні торгується, виявляючи “базарний менталітет”.
Глава МЗС Люксембурга підкреслив, що, якби він був на місці фінів або шведів, він так само, як і вони, прагнув би гарантувати свою безпеку, а забезпечити її може лише оборонне об’єднання НАТО.
Контекст:
Фінляндія та Швеція вирішили переглянути політику позаблоковості після відкритого вторгнення Росії в Україну 24 лютого.
Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг говорив CNN 4 квітня, що, якщо Фінляндія та Швеція подадуть заявки на членство в НАТО, Альянс здатний швидко прийняти їх.
У разі вступу Швеції та Фінляндії до НАТО Росія пригрозила розгорнути ядерну зброю біля кордонів цих країн.
15 травня влада Фінляндії офіційно повідомила про рішення подавати заявку в НАТО. Того самого дня керівництво Соціально-демократичної партії Швеції вирішило працювати над вступом країни в НАТО. Бажання вступити в Альянс керівна партія у Швеції пов’язала з політикою безпеки країни.
Уряд Швеції 16 травня ухвалив рішення про подання заявки країни на членство в НАТО у світлі безпекової ситуації, що фундаментально змінилася після вторгнення Росії в Україну. Прем’єр-міністерка Магдалена Андерссон заявила, що посол Швеції в НАТО невдовзі подасть заявку Альянсу, її подадуть разом із Фінляндією.
У МЗС РФ повідомили, що не будуть “просто миритися” зі вступом Швеції та Фінляндії до Альянсу, заявивши, зокрема, про кроки у відповідь як “військово-технічного, так і іншого характеру”.
17 травня глава МЗС Швеції Анн Лінде підписала заявку на вступ країни до НАТО, а парламент Фінляндії проголосував за вступ країни до Альянсу.
Проти членства в НАТО Швеції та Фінляндії виступає Туреччина. 16 травня Ердоган заявив, що Туреччина не схвалить заявки двох скандинавських країн, тому що вони “не мають чіткої та недвозначної позиції щодо терористичних організацій”, якими в Анкарі вважають, зокрема “Робітничу партію Курдистану”.
