Як облгази і НКРЕКП провернули аферу з будинковими лічильниками
Юрій Голляк
екс-член НКРЕКП по нафтогазовому сектору, доктор економічних наук
Верховний суд постановив встановлювати індивідуальні лічильники газу для населення коштом операторів газорозподільних мереж, у чиї тарифи на оплату спожитого газу вже закладено відповідні витрати.
Постанова Верховного суду про встановлення індивідуальних лічильників газу для населення коштом операторів газорозподільних мереж, у чиї тарифи на оплату спожитого газу вже закладено відповідні витрати – це чергове підтвердження того, що зроблені НКРЕКП і облгазами дії є помилковими і неадекватними.
На сьогодні в Україні не забезпечені індивідуальними лічильниками газу три мільйони абонентів, яким вони мали бути встановлені до 2018 року, згідно з ухваленим законом. Була цільова програма, яка входила в тариф. І абоненти у своїх платіжках за газ оплачували встановлення лічильників.
Що ж відбувається, якщо індивідуального лічильника немає, і чому облгази так чинять опір їх установленню? Все дуже просто. Якщо немає індивідуального лічильника, споживач платить за газ згідно з установленими нормами. А норми у нас завищені мінімум удвічі. Це може підтвердити будь-який фахівець, що працює на газовому ринку. На цій темі політики постійно ламають списи, намагаючись зменшити норми споживання газу для населення. Але облгази правдами і неправдами, через лобістів, через Кабмін укотре домоглися збільшення цих норм.
Таким чином три мільйони споживачів платять за завищеними вдвічі нормами. І облгази є вигодонабувачами в цій ситуації. Річна сума такого виторгу становить приблизно $300 – $410 млн. За це вони готові боротися.
Історія питання почалася ще в 2015 році, коли НКРЕКП ухвалила рішення перейти на будинкові лічильники. Лобіював його тоді голова НКРЕКП Дмитро Вовк. Оксана Кривенко, будучи на той момент начальником відділу, який встановлював тарифи для облгазів, включила в тариф встановлення будинкових лічильників. Навіть деякі облгази, які не входили в групу Дмитра Фірташа, змушені були підписати зобов’язання. Таким чином НКРЕКП разом з облгазами хотіли повністю змінити систему обліку, і це була найбільша газова афера 2015 року. Її вартість становила приблизно 2 мільярди гривень.
Що вийшло в результаті? Ми нікуди не пішли від норм, і при цьому встановили будинкові лічильники, які узагальнюють і видають усереднений показник на будинок. Справедливо, що всі споживачі збунтувалися. Але лічильники вже були закладені в тариф і закуплені. Водночас ціна їх закупівлі залишається невідомою. Це найближчим часом має стати предметом розгляду НАБУ та інших уповноважених органів. Тому що корупційність цієї схеми зашкалює.
Після встановлення будинкових лічильників облгази вже не хочуть обслуговувати будинкові мережі, вважаючи, що лічильники – це точка обліку. Законодавцю довелося реагувати на обурення населення і приймати необхідні зміни, які скасовували дію будинкових лічильників і підтверджували необхідність встановлення індивідуальних газових лічильників, як це прийнято в усьому світі.
Будучи в 2015 році членом НКРЕКП, я виступав проти будинкових лічильників і наполягав на тому, що повинні бути індивідуальні лічильники. Але, корупційну схему було реалізовано. І тільки зараз, згідно з новим законом, усе населення має бути забезпечене індивідуальними лічильниками вже до 2021 року. Звичайно ж, облгази не поспішають з установленням. Річ у тому, що в інвестпрограмах облгазів ці гроші були, лічильники були закуплені, і мали бути встановлені. Але їм не вигідно встановлювати індивідуальні лічильники. Щоб розібратися, потрібно провести аудит і з’ясувати: скільки грошей було виділено на лічильники, куди їх було витрачено, де гроші, і де лічильники, чому вони не встановлені? Ці запитання слід ставити нинішньій голові комісії Оксані Кривенко, яка й очолювала цей процес.
Згідно з новою законодавчою базою, обов’язково необхідно здійснювати індивідуальний облік газу. Законодавець прописав, що споживач може власним коштом встановлювати лічильник, але витрати йому повинна компенсувати розподільна компанія. Коли облгази стверджують, що у них немає запасів і можливостей, слід провести аудит і з’ясувати, як вони використовували свої ресурси і лічильники, які були передбачені, як вони виконали свої зобов’язання щодо інвестпрогра за попередні періоди. Очевидно, що облгази зовсім не хочуть включатися в цей процес. Адже тільки-но з’явиться персоніфікація споживання, облгази стануть непотрібними і пропаде вся привабливість їхнього бізнесу. Щоб зберегти своє джерело доходу, вони сьогодні не соромляться використовувати шантаж і тиск на населення.
Що ж робити споживачеві в такій ситуації? Згідно з новим законодавством, будинковий лічильник є просто інформативним і не може бути використаний для комерційного обліку. Таким чином, якщо споживачеві виставляють рахунок на підставі обліку будинкового лічильника, він має повне право з цим не погоджуватися і оскаржувати.
Перш за все необхідно встановити індивідуальний лічильник. Для цього потрібно звертатися в газорозподільну компанію, і вона зобов’язана буде це зробити. Якщо компанія відмовляється, потрібно писати скаргу в НКРЕКП. Але сьогодні, на жаль, НКРЕКП у своїх рішеннях на 100% стоїть на боці облгазів. І це нонсенс для незалежного регулятора. У такому разі залишається покладатися тільки на суд, що в результаті і підтвердив Верховний суд своїм рішенням. Сьогодні це дуже важливий прецедент для того, щоб у судах відстоювати свої права. Мешканці можуть подавати навіть колективні судові позови проти газорозподільної компанії, щоб довести своє право не платити колосальні гроші за ресурс, який не спожили.
