Тарас Березовець
Політконсультант, президент Фонду національних стратегій
Франція вже здає. Як перемогти Росію онлайн
Інтернет і телебачення – це глобальні інструменти, а тому національними методами перемогти величезну машину російської пропаганди не вдається
Події у Франції, так звані протести «жовтих жилетів», жодним чином не були інспіровані РФ. Це давній відголосок соціалістичного минулого Франції.
Ось мій друг, який родом із півдня країни, розповідав, що оскільки комуністи свого часу були там при владі в багатьох муніципалітетах, центральна вулиця його рідного містечка в 20 тисяч населення досі носить ім’я Йосифа Сталіна – так, як її у 50-х перейменували комуністи. Тож протести – це внутрішня проблема Франції, що виникла через надто великі соціалістичні очікування. І праві ті, які вважають, що це жодним чином не нагадує український Євромайдан. Це протест таких собі французьких євробляхерів.
Та Росія вирішила скористатись цією ситуацією. Адже цих жовтичників-євробляхерів не цікавлять політичні питання. Їм у першу чергу треба мати більші зарплати, менше платити податків та менше нести відповідальності – щоб влада дбала про населення. Тобто французи хочуть жити в такій собі патерналістській державі.
Безумовно, Росія впливає на політику європейських країн. Певною мірою в Італії, і дуже серйозно – в Німеччині та Угорщині. У всіх цих країнах є проросійські настрої, які ґрунтуються на економічній співпраці. Тобто основа любові європейців до Росії – це гроші, а не сентименти по відношенню до російської нації чи культури-літератури.
Протиотрути поки що знайти не можуть
Статистика показує, що Росія – це єдиний партнер ЄС, де основна співпраця, інвестиції та проекти, відбуваються по лінії великого капіталу. Наприклад, у німецько-польській співпраці основний товарообіг дає малий і середній бізнес. А у російсько-німецькій це на 80% великий бізнес – Газпром і подібні компанії. Тобто співпраці між бізнесами немає – це виключно рішення держави. Скаже Путін, що будемо співпрацювати з німцями, ось і йде туди великий капітал. Тому й уряди – італійський, німецький, угорський – так щиро люблять Путіна. Вони знають, що все залежить від його волі: не схоче він завтра дати німцям чи угорцям заробляти, значить все припиниться.
І такий вплив Росії не демонструє тенденцію до зменшення. Вона наростає навіть в умовах санкцій: охочих їх скасувати дуже багато. А тому й німці були дуже розчаровані – як не сказати, що дуже злі – тим, що сталось у Керченській протоці. Це зіпсувало їх план пом’якшити санкції – як тепер цьому бути, коли сталось таке загострення?
Зростатиме вплив Росії і онлайн. Попри те, що ЄС наче і готувався протидіяти в кіберсфері, їм це поки не вдалося. Як росіяни впливали на організацію кіберпровокацій – і на Брекзіт, і на вибори в США – так і впливають. Єдиною, комусь вдалось захиститись, стала Франція. Та ось парадокс: якщо під час виборів Макрону вдалося мінімізувати вплив Росії, то в ході протестів «жовтих жилетів» такі спроби провалились.
І це свідчить про те, що російська стратегія кібервійни адаптується. Вони побачили, що у французів інакша система захисту – і почали шукати інші виходи. Таким чином росіяни адаптуються до умов ведення кібервійни швидше, ніж їх опоненти. Російська кібермашина виявилась кращою за французьку: на виборах остання взяла гору, а на протестах – навпаки. Росіяни виявились більш спритними і на крок випередили французів.
Не можна сказати, що європейці не вживають заходів – вони роблять це постійно. Є національні ініціативи, є спільна політика ЄС, готуються до втручання американці. Та як бачимо, протиотрути поки знайти не можуть. Думаю, що згодом прийде розуміння того, що боротьба в межах однієї країни – Чехії чи Франції – є неефективною. Інтернет і телебачення – це глобальні інструменти, а тому національними методами перемогти величезну машину російської пропаганди не вдається.
Так, ЄС мають спільний проект боротьби з російською пропагандою. Але погляньмо, чим вони обмежуються: присилають кілька разів на тиждень якісь бюлетені. Подібне не дає потрібних результатів, і означає тільки те, що механізми ЄС архаїчні, та протистояти російські загрозі не можуть. Їх потрібно модернізувати – а це можливо лише за участі США.
Україна знаходиться у ще більшій вразливій ситуації ніж Європа. Присутня так звана мовна єдність – росіянам нічого не потрібно перекладати іноземною, і тому ми маємо готуватись. Прекрасну ініціативу з протидії втручанню Росії в українські вибори зараз започаткував Atlantic Council спільно з Фондом Віктора Пінчука. Знаю також, що активно боротись з російською пропагандою Україні будуть допомагати уряди Канади, США та Великобританії. Це вже відбувається: йде серйозна підготовка на рівні міністерств і СБУ, та деталі цієї співпраці вочевидь переважно засекречені.
Ці країни розуміють вразливість української позиції. Тому мій прогноз такий: сьогодні протидіяти російській пропаганді ми неготові, але чим ближче до виборів, тим наші можливості зростатимуть.
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени
