Чому в Україні немає своїх ІТ-єдинорогів
Геннадій Васюков
інвестор і технологічний підприємець
Незважаючи на райдужні перспективи і потенційний дохід, іноземні інвестори не дуже хочуть вкладатися в українські стартапи
Українські програмісти знаходяться на нотатках всіх технологічних хедхантерів. Слава про наших айтішників, які відомі своєю високою якістю і прийнятною ціною, котиться хвилею по всьому світу.
Ми займаємо перше місце в Європі за кількістю IT-фахівців – у нас їх більше 200 тисяч, а експорт програмного забезпечення приніс Україні більше $3 млрд. доларів у 2017 році. Однак, наявність цінного інтелектуального капіталу не змогла підштовхнути виникнення всередині країни технологічного «єдинорога».
Історично склалося так, що українські програмісти працюють над втіленням чужого креативу, що і є однією з причин відсутності «єдинорогів». Також негативно впливає відсутність умінь вести бізнес. До того ж українська економіка занадто мала, щоб усередині її ринку виріс «єдиноріг».
До цієї проблеми варто додати і відсутність якісної підтримки держави, венчурних фондів і ангелів-інвесторів, а також робочих схем із залучення західних інвестицій, освітніх програм і т. д. Практика останніх років показала, що тільки наявності 200 тисяч висококваліфікованих технічних фахівців недостатньо для створення якісної екосистеми.
Що є у них, чого немає у нас?
Але основний камінь спотикання криється в тому, що інвестори не хочуть давати гроші проектам, які юридично знаходяться в Україні. Якщо вони і вкладають гроші в стартап, то одна з перших вимог – команда переїжджає в стабільну країну. Чому так відбувається?
Хто такі єдинороги?
Але перш ніж знайти відповіді, давайте з’ясуємо, хто такі «єдинороги». Найчастіше так називають компанії з технологічної індустрії, ринкова вартість яких оцінюється в $1 млрд і більше.
За інформацією CB Insights, сьогодні в світі налічується 260 стартапів, яким вдалося перевищити позначку в $1 млрд, ставши «єдинорогом». Загальна їхня вартість вже майже $1 трлн, а обсяг залучених інвестицій – близько $201 млрд.
Досягти статусу «єдинорога» мріє кожен технологічний підприємець. У 2018 році пощастило 53-м проектам.
Поки що в Україні може похвалитися тільки одним проектом GitLab з капіталізацією $1,1 млрд, який створив українець Дмитро Запорожець з голландським партнером.
Звичайно, є ще вихідці з України, які побудували знамениті компанії в Кремнієвій Долині. Наприклад, Ян Кум, засновник WhatsApp, і Макс Левчин – PayPal. Але ці хлопці вже давно не в Україні, а ці компанії навіть не мають ні офісів розробки, ні штаб-квартири в нашій країні.
Так чи важко будувати великі компанії в Україні?
Ще в 2011-2012 роках, коли ми були в пошуках інвестицій, дивувало те, що незважаючи на райдужні перспективи і великі потенційні доходи, іноземні інвестори не дуже хочуть вкладатися в українські стартапи через непередбачуваність ринку.
Що ми маємо на кінець 2018 року?
Всесвітній Банк каже, що в новому рейтингу легкості ведення бізнесу Doing Business Україна, в порівнянні з минулим роком, піднялася на 5 позицій і посіла 71-е місце.
У цифрах економіка України сьогодні зростає на 3-3,5% на рік в реальному вираженні. У порівнянні з тим падінням, яке було в 2014-2015-му – 16% за два роки в реальному вираженні, сьогоднішній показник – це, безумовно, зростання.
Але в середовищі підприємців модно говорити про високі податки, які не дають працювати і розвиватися бізнесу.
Чи такий страшний український податковий «звір»?
Зараз ставка податку на прибуток в Україні 18% або майже така ж, як в Швейцарії (17,92%), Угорщині (19%) і Польщі (19%). А в Західній Європі ставки податку на прибуток ще вищі. Наприклад, у Франції – 33%, Бельгії – 34%, Німеччині – 30%.
Що є у них, чого немає у нас? Потрібно відзначити, що в цих країнах передбачені як пільги, так і підвищені ставки податку. Тобто на відміну від України, в розвинених країнах створюють умови для розвитку інноваційного та технологічного бізнесу, тому стартапери обирають їх. Крім вигідних умов для бізнесу, команди розробників відчувають себе більш комфортно в країнах, де податки використовуються за призначенням.
Наприклад, у Франції для нововиявлених компаній надаються пільги протягом п’яти років. У Британії компанії, які займаються технологіями та інноваціями, отримують податкові канікули на 3 роки.
Така ж ситуація з ПДВ, основна ставка якого в Україні дорівнює 20%. Аналогічна ставка ПДВ в Австрії, Словаччині, Франції та в багатьох інших країнах.
Таким чином можна зробити однозначний висновок, що законодавчо ставки в Україні порівняно не найвищі, а знаходяться на середньому рівні. Відповідно, податки не є причиною розвитку бізнесу, відсутності в Україні «єдинорогів» і відсутності бажання інвестувати в українські проекти.
Непідйомні ризики для «ризикових» інвесторів
У публічній сфері постійно йдуть суперечливі дискусії про успіхи в Україні, а політики говорять про результати країни в різних рейтингах успішності, як про прогрес і привід для радості.
Влада щиро вважає, що завдяки результатам на словах і віртуальним рейтингам, імідж України в очах інвесторів поліпшується і українські компанії мають реальні шанси на залучення інвестицій в економіку.
Однак сьогодні несприятливі умови ведення і розвитку бізнесу в Україні є однією з ключових причин, з якої іноземні інвестори не вкладаються в українські стартапи.
Зарубіжні фонди і так мають підвищений ризик, пов’язаний з природою венчурних інвестицій, і природно не хочуть нести додаткові ризики, пов’язані з тим, що в офіс несподівано може нагрянути СБУ або податкова, вилучити комп’ютерну техніку, і заблокувати розрахунковий рахунок, блокуючи тим самим роботу проектів.
На жаль, в Україні таких прикладів дуже багато, і всі вони перекреслюють будь-які показники в міжнародних рейтингах, якими так хваляться наші «реформатори».
І, уявіть, як вся ця картина з обшуками виглядає для підприємців/інвесторів, які ризикнули і вклалися в українські компанії. У нас дуже багато викликів, турбот і перешкод: ми створюємо щось нове, з 10 наших нових проектів виживає тільки один і ми не знаємо який. Ми щодня стикаємося з тисячами проблем, знайшли і зібрали разом великі колективи людей, працюємо 24 7, рахуємо кожну хвилину витраченого часу і енергії. Звичайно, простіше переїхати в більш безпечну юрисдикцію, і користуватися всіма пільгами для інноваційних та технологічних компаній.
Тому поки іноземний інвестор в Україні буде бачити, що він не може отримати належного правосуддя та захистити свої базові права, в країні точно не буде кращих технологій, креативу та інновацій. І, відповідно, єдинорогів.
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени
