“Батя” не старався. Коротка історія Януковича від “кореша на районі” до держзрадника – репортаж НВ
Богдан Амосов
Екс-президент України Віктор Янукович, якого судять за держзраду, не зможе виступити в суді з останнім словом через “отриману травму”. Місяць тому з такою заявою виступив один з адвокатів президента-втікача.
Януковича судять вже більше трьох років, але крапка в його справі й досі не поставлена. Чекаючи розв’язки цієї великої історії, кореспондент Радіо НВ Богдан Амосов згадав і зібрав воєдино все, що відомо про Януковича.
25 лютого 2010-го року обраний президентом Віктор Янукович прибув на інавгурацію до Верховної Ради. Вже з перших хвилин церемонії все пішло не так: двері до Верховної Ради закрилися перед самим носом Віктора Федоровича. Вартові не втримали тяжкі двері парламенту, і помітно знервований Янукович був змушений власноруч підштовхнути стулки.
Втім це не єдине, що зіпсувало інавгурацію. Зала Верховної Ради була напівпорожня, адже фракція Батьківщина відмовилася брати участь у заході.
Отримавши посвідчення президента, Янукович посміхаючись поклав собі його у внутрішній карман піджака, а коли заграли “Ще не вмерла України…”, новообраний президент ледь-ледь відкривав рота під національний гімн, на половині пісні залишив цю справу і вирішив достояти мовчки.
Віктор Федорович навіть не уявляв, що рівно за чотири роки він перебуватиме в Росії у статусі втікача, а рівень його підтримки обвалиться не тільки по всій Україні, але й на його рідному Донбасі.
Частина I. “Вбивств немає. Ну, пограбування, з ким не буває?”
Віктор Федорович Янукович народився і виріс у Єнакієвому. Його дитинство проходило у депресивному та небезпечному районі Пивновка. Популярними розвагами підлітків тут були вуличні бійки та походи “район проти району”; у таких “розборках” нерідко використовували самопали, а самі єнакієвські хлопці часто-густо мали проблеми з законом.
Хтось був “на олівці” у міліції, а хтось до досягнення повноліття встигав побувати у виправній колонії. Вітя теж був хуліганського характеру, а у школі вчився на трійки. Першу проблему із законом молодий Янукович отримав у 17 років.
— Про те, що Віктор Федорович Янукович був засуджений і відбував покарання, я дізнався у 2002 році, в червні, коли мене затримали в Донецьку як журналіста прямо в редакції газети Салон і відправили до ізолятора тимчасового утримання, – розповідає журналіст Володимир Бойко. – Там я провів 10 днів. Мене звільняв із величезним скандалом тодішній президент Леонід Кучма. Але за час перебування в камері, мені співкамерник – старий кримінальник Квадрат – розповів про такий сумний факт з біографії тодішнього голови Донецької облдержадміністрації.
Згідно з оприлюдненою інформацію, у віці 17 років Вітя був засуджений за пограбування та відправлений у виправну колонію. Пізніше ще довгий час по ЗМІ “гуляла” версія, що він буцімто “працював” у складі банди, яка цупила ондатрові шапки по туалетах. Поки відвідувач вбиральні був сидячи зайнятий своїми справами, зловмисники нібито перехилялися через кабінку і зривали шапку. Наздогнати злодюгу жертва вже не могла.
— Перша справа – це було пограбування на вулиці, – спростовує чутки Володимир Бойко. – До речі, багато розповідали, що вони знімали шапки. Ні, насправді йшлося про те, що вони зняли годинник із перехожого, і ці речі знайшли у малолітнього Януковича вдома, йому було на той час 17 років.
У 67-му році Віктору пощастило – його звільнили умовно достроково у зв’язку з амністією до річниці Жовтневої Революції. “Малий, зелений, можливо, ще виправиться і вийде в люди”. Але Янукович знову опинився за гратами:
— Другий раз він був засуджений вже в 70-му році – за завдання тілесних ушкоджень середньої тяжкості. Ну, десь він там побився, – додає журналіст Бойко.
Другий злочин – це вже не жарти. Після додавання строків, Янукович мав би відсидіти загалом шість років за гратами, але він знову дивом опиняється на волі достроково, відсидівши лише третину терміну. Згідно з інформацією, яку пізніше розповсюджувала команда Януковича, засудженого випустили на волю за клопотанням льотчика-космонавта Леоніда Берегового.
>Янукович з льотчиком-космонавтом Леонідом Береговим. Фото: Мустафа Найєм / Українська правда
І буцімто з тих часів збереглися документи, котрі підтверджують цей факт. Але Володимир Бойко доводить, що документи фальшиві, і стверджує, що справжні відомості про судимості четвертого президента України були знищені в архівах. Але ж як тоді Януковичу вдалося вийти на волю? Шерше ля фам!
— Звісно, не Береговий допоміг скасувати судимості, а дійсно допомогла дружина Януковича. Річ у тім, що Людмила Янукович мала дядю, він був головою Народного суду міста Єнакієво. І саме дядя допоміг, тому що в 73-му році – через рік після звільнення Віктора Януковича після другого засудження – суд достроково погасив його судимість на клопотання трудового колективу. У наступному, думаю, що саме дядя звернувся до голови Обласного Донецького суду Віталія Федоровича Бойка з проханням допомогти чоловіку племінниці. “Хлопець гарний, ну дійсно оступився, були помилки в житті, з ким не буває? Регіон важкий, область важка, безліч засуджених, безліч спецкомендатур”, – на той час це специфіка області. Подивилися на справу – “нічого страшного немає, вбивств немає, ну пограбування, ну з ким не буває, ну комусь фізіономію набив”. І закрили незаконно справу.
У ЗМІ фігурувала ще третя справа – нібито про участь Януковича у зґвалтуванні, втім свого підтвердження ця інформація не знайшла. Нагадаю, про судимості Януковича Володимир Бойко написав у 2002 році – саме тоді, коли Віктор Федорович готувався сісти в крісло прем’єр-міністра України. Витік інформації у ЗМІ призвів до того, що політик був змушений визнати ці факти своєї біографії. Журналіст розповідає:
— За кілька місяців (це було в червні, в липні вийшли “тюремні записки”) Віктор Федорович мав бути призначений на посаду прем’єр-міністра, він, відповідно до порядку, повинен був сам, від руки, написати свою автобіографію, для того щоб роздати депутатам. Це було дуже цікаво, що він там напише. Він дуже вагався, і врешті-решт… Не було жодних доказів правоти моїх слів, дійсно, їх не було. І не було жодних документальних підтверджень того, тому що, як потім з’ясувалося, всі докази засудження були знищені, були почищені навіть журнали обліків в тих виправних колоніях, де відбував покарання Янукович. Тим не менше він, я думаю, розумно прийняв рішення і своєю рукою написав у своїй автобіографії, що він двічі притягувався до кримінальної відповідальності, двічі був засуджений. Щоправда, він написав, що вироки були скасовані, і це вже було предметом подальших досліджень і публікацій.
Після оприлюднення компромату Янукович включив до своєї офіційної автобіографії дані про дві судимості, зазначивши, що вони були погашені. Хоча вже в автобіографії кандидата в президенти 2004 року про це не згадувалося ані слова. Натомість команда Януковича намагалася швидко загасити інформаційну бомбу:
— Це був також величезний скандал, – каже Володимир Бойко. – Ганна Герман вирішила це спростувати – вона зібрала брифінг, заявила, що вона провела власне розслідування і встановила, що на клопотання льотчика-космонавта Берегового президія Донецького обласного суду начебто скасувала два вироки щодо Януковича. І запросила журналістів поїхати в Донецьк у травні місяці [задля] того, щоб в цьому переконатися.
Представників ЗМІ переконували не тільки в тому, що судимості були погашені, але й що Януковича буцімто спеціально обмовили, аби повісити на нього, як на наймолодшого у банді, провини старших “корешів”.
>Фото: Мустафа Найєм / Українська правда
— Я відмовився, тому що так зване спростування я не побачив. Нічого спростувати, мені тільки була показана фотографія, де молодий Янукович в 74-му році на автомобільних перегонах в Монте-Карло як єдиний представник від Радянського Союзу з газетою, видно число. Причому потім було встановлено, що ця фотографія була фальшивкою, тому що в 74-му році в Монте-Карло не було перегонів – це був єдиний рік, коли там не було цих змагань.
Здавалося б, з такою біографією побудувати кар’єру було неможливо, втім Віктору не тільки вдалося достроково “відкинутись”, але й швидко “встати на ноги”. Кажуть, що не в останню чергу завдяки шлюбу із Люсею Настенко. Дівчина чекала на Віктора з в’язниці, а після звільнення пара одружується.
Після цього, у віці лише 26 років, Віктор став директором автобази, а в 30 – вступив до КПРС, що дозволило Януковичу згодом очолити підприємства Донбасстрансремонт, Укругольпромтранс та об’єднання Донецкавтотранс.
Частина II. “Как ты, с*ка, посмел это сделать?”, або Перші кроки у політиці
В політику Янукович прийшов у середині 90-х. Саме тоді утворюється тандем Віктор Янукович – Рінат Ахметов. Вони разом налагоджують бізнес на відродженні шахт. Так, 96-го року за сприяння місцевих еліт Янукович стає заступником, а 97-го – головою області. Водночас 99-го року йому вдалося одночасно очолити і облраду, і облдержадміністрацію, хоча це й суперечило законодавству.
Політолог, а в минулому соратник Віктора Федоровича, Тарас Чорновіл вважає, що Янукович зміг очолити Донбас саме завдяки Рінату Ахметову:
— [Висування Януковича] на голову ОДА – це була історія “донецького клану”, Кучма не хотів з ними воювати, як правило, за грубі гроші. Я так розумію, Кучма погоджувався на політичних висуванців Донецька, щоб вони сиділи там, тому призначення Януковича – це було питання виключно Ахметова. Ахметов думав, що йому підійде цей тип. Ніхто ж не думав, що цей тип почне з’їдати своїх батьків і доброчинців (у тому числі і самого Ахметова так само ледве не з’їв). Насправді, це була чисто внутрішня історія: Донецьком можуть правити донецькі, яких виберуть самі донецькі.
Тим часом для участі в парламентських виборах створювалася політична платформа За єдину Україну, яка повинна була стати опорою тодішнього президента Леоніда Кучми у Верховній Раді. До неї увійшла тоді ще маловідома Партія регіонів, членом якої був Віктор Янукович.
“ЗаЄдУ” отримує третє місце у парламентських виборах, а самого Януковича чинний президент Леонід Кучма пропонує на посаду прем’єр-міністра.
— А от перехід його до Києва, до прем’єрської посади (я не маю цієї інформації особисто, але те, що я чув від багатьох, в тому числі Юлія Мостова і інші багато писали), за це було заплачено дуже великі, “грубі” гроші, – каже Чорновіл.
— За прем’єрство?
— За прем’єрство Януковича. Але я дуже добре пригадую, що на той момент виник такий певний вакуум влади: хтось пішов у відставку, когось відправили, з кимось не складалося. І якраз попало в потрібний час, в потрібне місце, коли донецький в принципі міг згодитися. При цьому думали, що він “спалиться”, ніхто не думав, що з того не буде якихось наслідків. І тому його призначення, я думаю, було [нібито як] просто якийсь перехідний прем’єр, “він трохи побуде, рік-півтора, і піде у відставку”. У нас тоді були проблеми з Міжнародним валютним фондом і багато іншої єрунди, і інші просто тупо не справилися, і тому кинули його.
Хоча президентські повноваження Леоніда Кучми і закінчувалися 2004 року разом із другим президентським строком, він хотів і далі мати вплив на те, що відбувається в країні. Для цього треба було підготувати керованого кандидата у президенти на наступні вибори. Ідеальною кандидатурою був Віктор Федорович. На перший погляд він не сильно розбирався у політичних тонкощах і здавався контрольованим.
Але Тарас Чорновіл переконаний, що Кучмі Янукович був потрібен лише як противага Віктору Ющенку, чиї рейтинги зростали, та засіб для поглиблення конфлікту у суспільстві. При цьому важливо було не тільки, аби між таборами загострювалися протиріччя, але й аби рейтинги двох кандидатів у президенти були приблизно однаковими, пояснює політолог:
— Згадайте серпень місяць, я був поруч із Януковичем, коли він розмовляв із Кучмою, коли Кучма його матом крив: “Как ты, с*ка, посмел это сделать, не посоветовавшись со мной!?” – це коли він підвищив тоді одноразово оті пенсії і соціальні виплати, і його рейтинг перескочив над рейтингом Ющенка.
На початку вересня 2004 року Віктор Ющенко був отруєний. На думку третього президента, його отруїли на дачі заступника голови СБУ Володимира Сацюка під час вечері. Ця справа не розкрита і досі.
Тарас Чорновіл переконаний, що отруєнням Віктора Ющенка скористалися дві команди: помаранчева – для мобілізації електорату; команда Кучми, – аби нагнітати обстановку. На користь цієї теорії Чорновіл наводить появу провокаторів на Майдані-2004, а також, як це не дивно, імітацію замаху на Януковича:
— Одні і другі готові були б вчепитися в горло одним і другим, Майдан пішов би не таким способом, яким він ішов, тому що під це були би реквізовані, вигнані туди озлоблені донецькі (вони і так були звезені). В одному випадку Кучма, мені здається, мав зробити так, щоб всі західні лідери дзвонили йому і казали: “Леоніде Даниловичу, візьми ситуацію в свої руки. Візьми і зроби так, щоб це далі не загострювалося”.
Що ж до імітації замаху на Януковича, Чорновіл наводить кілька доказів. І замах би навіть розіграли, якби не… Яйце. Тобто той самий сумнозвісний випадок, коли Віктор Янукович, приїхавши в Івано-Франківськ, став мішенню для яйця, яке кинув у нього студент Дмитро Романюк. Від влучання яйця Янукович впав, його підхопили п’ять-шість охоронців і напівнепритомного віднесли в кортеж.
— У Франківськ приїжджає Янукович. Візит планувався не Януковичем, візит був нав’язаний через обладміністрацію, – розповідає політолог, – далі всі говорили, що готували провокацію, маршрут щоб спеціально об’їхати, зробити два кілометри зайвих і під’їхати так, щоб двері автобуса з протилежного боку були, де чомусь ні охорони, нікого не було – тільки натовп озлоблений, з криками, з усім. Друге – прилетів Янукович, на ньому костюм “в обтяжечку” був, а відлітав Янукович – на ньому все висіло, як на вішаку. Ну, в мене єдиний висновок, – що він прилетів туди в бронежилеті. Я бачив з відстані півтора метра падіння Януковича, я був прямо над ним, з вікна півтораповерхового автобуса: оте яйце попадає (не видно було, що це яйце), починає він падати, в цей момент істерично верещить Герман: “Застрелили, вистрелили, замах, убивають”, – а охоронці вже руки тримають, його підхоплюють і кидають в машину. Після того, коли стало зрозуміло, що імітації замаху не було і пострілу не було, а він впав, зреагувавши на яйце, Герман заборонила журналістам години півтори [повідомляти про це]. Мало не телефони забирала, погрожувала, всі сиділи в автобусі у неї “під оком”, ходили охоронці, дивилися, щоб ніхто не подзвонив.
Після потрапляння яйця в Януковича, його відвезли у місцеву лікарню, звідки він дав “інтерв’ю” – на думку Чорновола, заздалегідь завчений текст:
— В цей момент, доки був інформаційний вакуум, йшло те, що називається “депутатська розминка”, – виступи від депутатів. І один з депутатів (вже прізвище не згадую, на “К” прізвище) потім одразу дуже швидко вийшов із Партії регіонів і перейшов в якусь групу (можливо, Відродження). Він виступає, і згадайте цей виступ із криком: “Виктор Андреевич, ваши бандеровские недоноски совершили покушение на жизнь нашего лидера, нашего премьер-министра Виктора Федоровича Януковича”, – дослівно. Все – “покушение на жизнь” [прим. – Чорновіл цитує Олександра Колоніарі, який дійсно з трибуни Верховної Ради заявив, що в Януковича були кинуті “тяжелые предметы”, а також було “ранено охранника”]. А далі мали зчепитися, далі в Кучми було все просто.
22 листопада 2004 року, після другого туру виборів президента України, ЦВК оголошує перемогу Віктора Януковича. В Києві збирається великий безстроковий мітинг на Майдані Незалежності на підтримку Віктора Ющенка.
Пізніше ці події отримають назву Помаранчева Революція – на честь партійних кольорів Ющенка. І це буде першою революцією, яка сталася через небажання українців бачити при владі Януковича.
— Мені показували текст попереднього рішення суду, яке мало бути не “оголосити переголосування другого туру”, а “оголосити нові вибори, і у зв’язку з грубими порушеннями обома сторонами, з провокаціями зіткнень населення, які привели до численних людських жертв, заборонити обом кандидатам, які були у другому турі, брати участь у наступних виборах”.
На щастя, провокаціям вдалося запобігти. Верховний суд визнав результати другого туру недійсними і вперше в історії незалежної України оголосив його переголосування. В підсумку Янукович програв. Помаранчева Революція перемогла.
Віктор Ющенко та його соратники розділили владні посади та почали готуватися до наступних парламентських виборів, а Віктор Янукович, прем’єрство якого завершилося майже водночас з передвиборною кампанією, “заліг на дно” у Карлових Варах.
Тоді Віктор Федорович фактично мешкав у Чехії і майже не приїжджав до України. За кордоном Янукович працював над собою, – точніше, над ним працювали політичні технологи. Треба було усунути всі недоліки та підточити всі нерівності, які не дозволили йому перетворитися з кандидата в президенти в очільника країни.
— Він переховувався в 2005 році переважно в Карлових Варах у Європі, з ним працював хтось із хороших вчителів, і це був точно не Манафорт, – зауважує Чорновіл. – Його навчили манерам і поведінці, і певній дипломатії, і всьому. Його підучили, він вивчив українську мову, він навчився поводитися більш-менш акуратно, його навчили, в якій руці тримати виделку, в якій ніж – всьому навчили
Як пояснює політолог, була ще одна причина, через яку Янукович відсиджувався за кордоном – страх опинитися за гратами. Цей досвід “регіонал” пережив раніше і повторювати не хотів. Політик був у поганих стосунках із Юрієм Луценком, який саме очолював Міністерство внутрішніх справ на той час.
>Картина из резиденции Януковича. Фото: EPA
Основна причина – це була зустріч з Ющенком. Він знав, що оскільки він приїхав на зустріч із Ющенком, то йому дають стовідсоткові гарантії, що він як в’їхав, то так на свободу і виїде. Він прямо сказав, що з Ющенком можна домовитися, з Піскуном (тоді був генпрокурор) теж можна. З усіма можна, тільки з цим “біснуватим” Луценком домовитися в принципі неможливо.
— Він думав, що на нього заведуть справи?
— На нього заводили, готували справи, але блокувалося. Потім в прокуратурі вже заблокували. Ющенко ще влітку, коли були перші їхні розмови, почав блокувати можливості розслідування справ проти Януковича. Ну, це я з його слів знаю.
Перебуваючи за межами країни, Віктор Янукович мало не втратив очолювану ним Партію регіонів, втім політик умів домовлятися і все ж таки зміг переломити ситуацію на свою користь. Так, Партія регіонів увійшла до парламенту з найкращим результатом, а через деякий час Янукович зміг знову всістися в прем’єрське крісло.
— Є речі, в яких ми просто його недооцінили. Ми привикли ставитися, що Янукович – тупий ідіот. Янукович – людина глибоко невихована, з відсутністю моральних норм, але він дуже вмілий інтриган. В вересні [2005 року], коли відбулася двосерійна вистава в стилі “корупційний скандал” із відставками одночасно Порошенка і Тимошенко, а потім спроба Тимошенко фактично домовитися з усіма (а я ж був учасником цих подій) про державний переворот із Януковичем. Вона приходила в Зоряний [кінотеатр, що слугував штабом Партії регіонів, – Ред], я бачив, як вона “на крильцях вилітала”, мене по дорозі обійняла: “Тарасе, ми скоро знову будемо разом, все прекрасно”. І як через тиждень він про всі деталі розмови доповів Ющенку і все розказав на пальцях; і показав, що єдиний, хто може врятувати Ющенка – це він. Після того, як Юлька прилетіла, він чітко сказав: “Юля, я тобі щось взагалі-то, чесно кажучи, обіцяв? Я ж нічого не обіцяв”. [Пам’ятаю], як вона виходила, в неї сльози по очах течуть, а я стою в коридорі і це все бачу, – розповідає Тарас Чорновіл.
На наступних виборах здобути перемогу над Віктором Ющенком Віктору Януковичу було якнайпростіше. Рейтинги третього президента падали самі собою разом із розчаруванням українців від помаранчевих лідерів. Втім на виборах президента 2010 року в нього була значно сильніша суперниця – чинний прем’єр Юлія Тимошенко.
Передвиборна реклама Юлії Тимошенко 2010 року
Передвиборна реклама Віктора Януковича 2010 року
Із невеликим, але значним відривом Януковичу все ж таки вдалося перемогти “її” і фактично взяти реванш у “помаранчевих”. А далі події в українській політиці розгорталися набагато простіше і передбачуваніше, ніж за ющенківської доби. “Регіональний” президент поставив “регіонального” прем’єра Азарова, закріпивши “регіональну” більшість у Верховній Раді та новий “регіональний” уряд після виборів 2012 року.
За Януковича керівні посади у країні отримали здебільшого вихідці з Донбасу: дев’ять членів уряду Азарова були з Донецької та Луганської областей, ще троє – родом із Росії. Були скасовані конституційні зміни 2004 року, повернувши Україну до президентсько-парламентської форми правління.
Українцям він запам’ятався як президент, який збільшив державні витрати на самого себе, як володар розкішної резиденції у Межигір’ї, як партнер президента Росії Володимира Путіна і, мабуть, як диктатор (або принаймні як президент, який намагався ним стати). Як і дев’ять років тому, планам Януковича завадив Майдан – цього разу Майдан за євроінтеграцію.
Частина III. “Батя, я стараюсь” та зламана ручка у Ростові
Особисте життя Януковича здебільшого було приховане “за сімома замками”. Мати його дітей – офіційна дружина Віктора Федоровича Людмила Янукович – взяла участь у публічному заході на підтримку чоловіка, мабуть, один раз. Це були дні Помаранчевої Революції, коли в Донецьку зібрали мітинг Партії регіонів. Людмила виступала зі сцени у синьому брендованому шарфі, переконуючи натовп, що київський протест нібито організували Сполучені Штати, а активістів частують наркотиками:
З тих пір Віктор Янукович старався дружину на люди не виводити, а світські заходи подружня пара відвідувала порізно. Навіть з днем народження президент вітав її по телефону:
У цьому плані Людмила Янукович сильно відрізнялася від своєї попередниці – справжньої першої леді – Катерини Ющенко. Хтось казав, що їй життя жінки президента не до вподоби; а хтось, – що у донецьких, мовляв, “не прийнято з жінками по урочистих заходах гуляти”.
Але в дійсності все виявилося набагато простіше: хоча чоловік вже давно мешкав у Києві, Людмила Янукович продовжувала жити в Макіївці доволі скромним життям. Те, що президент вже кілька років як має коханку, з’ясувалося вже після його втечі до Росії. Докази його подружньої невірності виявили в Межигір’ї.
Любов Полежай, яка спершу була офіціанткою у президента, вже тривалий час фактично була цивільною дружиною Януковича. Пропрацювавши у нього три роки, вона розійшлася з чоловіком і разом зі своєю донькою Марією переселилася у резиденцію голови держави. В Хонці, де вони мешкали, серед іншого була й дитяча кімната, повна дорогих іграшок та одягу.
Зараз Любов Полежай живе разом із Віктором Януковичем в Росії. Інформація щодо місцезнаходження екс-гаранта тримається у суворому секреті. Офіційно він перебуває у Ростові-на-Дону, буцімто за адресою “вулиця Єременко, 81В” (принаймні так заявляв його адвокат Віталій Сердюк). І саме через цю адресу відбувалося листування з українськими слідчими.
Втім, за цією адресою неодноразово приходили журналісти і виявляли, що Януковича там немає, ніколи не було і навряд чи буде. Натомість неодноразово з’являлася інформація, що втікач мешкає деінде, а в Ростов приїжджає тільки на прес-конференції та у ростовський суд – для свідчень через відеозв’язок.
Так, ще 2014 року російський політик Олег Мітволь заявляв, що Янукович разом із своєю новою сім’єю перебуває на дачі в Сочі. Кількома роками пізніше російський співак Йосиф Кобзон ніби мимохідь повідомив журналістам, що Янукович – його сусід у підмосковній Баковці, “живе поруч за великим парканом”. Однак інших підтверджень цього не було, а Кобзон невдовзі відмовився від своїх слів.
>Єдине фото Любові Полежай, що залишилося на її сторінці в FB. Фото: Любовь Полежай via Facebook
Остання інформація, яка фігурувала у ЗМІ, – що дружина Януковича Полежай має бізнес у Сочі, а її донька ходить у Сочинську гімназію №5, що знайшло підтвердження у соцмережах. Щоправда, донька Полежай – Марія (у соцмережах свого часу вона називала себе Мусею) – старається в Інтернеті не “світитися”. Її акаунт ВКонтакті вже кілька років не активний. Останні коментарі – від її батька, який, судячи з тих же соцмереж, мешкає в окупованому Донецьку.
Кажуть, у Росію Віктора Януковича погнав страх, що на нього буде здійснено замах, і саме тому він вирішив покинути Київ у розпал Євромайдану. 21 лютого 2014 року, у другій половині дня, президент полишив Адміністрацію і виїхав кортежем до себе в Межигір’я. Віктор Федорович почав збиратися “в путь”.
Стосовно того, що саме було вивезено із резиденції Межигір’я того дня, і досі немає повної інформації. Так, свідки зі сторони захисту в суді по справі Януковича стверджують, що це лише кілька костюмів і засоби гігієни.
Втім тільки записи камер із резиденції свідчать, що пакували картини, “ювелірку”, ікони, антикваріат, меблі, вази і навіть зброю, а також багато пакунків, про зміст яких і досі можна тільки здогадуватися. Мешканці Межигір’я покинули його, лишилася тільки декоративна худоба у вольєрах та страуси з приватної ферми…
“Я побачив, що біля будинку в цей час… Біля будинку стояв вантажний автомобіль, і відбувалося завантаження певних речей в цей автомобіль. Там були і різні пакунки, картини замотані, щось таке <…> О 22-й годині орієнтовно ми сіли в два гелікоптери і вилетіли до міста Харкова”, – розповідає під час свідчень у суді колишній охоронець Януковича Олесь Шаран.
Януковича супроводжувало четверо працівників держохорони, – до Харкова вилетіло троє. У місті його зустрів Михайло Добкін, на той момент голова Харківської облдержадміністрації. Янукович пробув там добу, після чого зробив десятихвилинну заяву для ЗМІ і продовжив свою “подорож” геть від Києва.
У Харкові Янукович планував взяти участь у так званому З’їзді депутатів південно-східних регіонів, але цього не сталося. “Приїхавши до аеропорту Харкова, ми завантажили речі в два гелікоптери, – розповідає Олесь Шаран. – Президент із Бернадським пересувалися на першому гелікоптері, решта представників охорони – на другому”.
Під час польоту до пілотів гелікоптерів надійшло повідомлення диспетчера з вимогою повернутися до Харкова, згідно з командою виконуючого обов’язки президента Олександра Турчинова, на що пілоти відповіли, що пального вистачить лише на те, щоб долетіти до Донецька, і продовжили політ.
У Донецьку Янукович разом із охороною мали пересісти на два літаки типу Фалькон, однак цьому завадили прикордонники. Втім утікачеві разом із супроводом та речами дозволено покинути територію аеропорту. Перечекавши кілька годин у резиденції, кортеж Януковича вирушив на Крим.
“Дали команду всім здати мобільні телефони і відключити їх, відповідно й дали команду готуватися до від’їзду до Автономної Республіки Крим”, – говорив його екс-охоронець. На виїзді з Донецька до кортежу доєднався син Януковича – Віктор Вікторович. А охороні надійшла інформація, що втікача вже чекають силовики на блокпості в Мелітополі.
“Пересувалися другорядними дорогами з дотриманням засобів конспірації, виключили світло і, відповідно, нас вели хлопці Віктора Вікторовича <…> Проїхали село, виїхали в якесь поле і по команді ввімкнули світло фар <…> приземлилися три гелікоптери, поступила команда від “Кобзаря” дуже швидко перевантажити речі у гелікоптери, вони навіть не заглушували двигуни, ми буквально за кілька хвилин речі перегрузили <…> і ми вилетіли у невідомому напрямку”, – свідчив Олесь Шаран.
Охоронець Януковича не виключає, що це були військові гелікоптери РФ. Далі вони перемістилися до невідомого аеропорту, де пересіли на літак, який доставив Януковича у Крим із технічною зупинкою в російській Анапі. “Гарант” мав зупинитися в Ялті – в державній дачі Гліцинія, – але оскільки будинок не був готовий, він вирушив у Севастополь, на російську військову частину.
“Ті військовослужбовці, які планували йти з ним далі, написали заяви на звільнення. Ми в них зібрали зброю. Після цього вийшов Янукович, виніс письмову відмову від державної охорони <…> і він від’їхав у невідомому мені напрямку. Більше ми його не бачили”, – стверджує екс-охоронець Віктора Федоровича.
Світ побачив Януковича 28 лютого – на прес-конференції у Ростові-на-Дону. Фактично екс-президент виглядав знервованим, виснаженим і пригніченим. Він все ще плекав надію на повернення в Україну в статусі першої особи та вважав себе легітимним.
“Я одновременно хочу обратиться к украинскому народу… Первое… Хочу попросить прощения”, – на цих словах Янукович зламав ручку, яка була у нього в руках. На прес-конференції, що тривала понад годину, втікач наговорив ще багато чого: і запропонував провести референдум, і розповів про “замах” на нього, і назвав заплановані на травень вибори президента незаконними, а також виключив військове вирішення ситуації в Україні.
— Ним можна було маніпулювати – страхами його, фобіями. Він боявся, що його вб’ють, і Путін міг цим маніпулювати, – вважає Тарас Чорновіл. – Людина, у якої є такі психіатричні відхилення, акти “манічки”, не може відповідати за країну, тому він не міг би бути президентом за жодних обставин, якби ніхто його не висунув на президента. А я думаю, його висунули саме знаючи ці обставини, він міг би залишитися в історії України як, в принципі, непоганий прем’єр.
Вже за три дні, 3 березня 2014 року, постпред Росії при ООН Віталій Чуркін на засіданні Радбезу демонстрував лист Януковича з проханням використати російські збройні сили для «відновлення законності, миру, правопорядку, стабільності та захисту населення України».
Сьогодні цей лист є одним із доказів у суді по справі держзради Януковича. Примітно, що самого Чуркіна вже немає в живих, а через деякий час після його смерті адвокати Януковича оприлюднили іншу версію листа, де вже зазначалося, що збройні сили Росії мали б зайти в якості “поліцейської миротворчої місії”.
Незважаючи на те, що від початку Майдану пройшло вже п’ять років, а в Україні невдовзі завершиться політичний цикл, справа Януковича і досі в суді. Аби його впіймати, в Україні дозволили заочний суд, а самому Януковичу – свідчити по відеозв’язку.
Судові засідання багато разів переносилися і зривалися. Сам же Янукович, згідно з останньою інформацією від його адвокатів, забився під час гри у теніс, через що лежить на лікарняному ліжку і не може свідчити навіть по Скайпу. Тому останнього слова Януковича перед вироком, на процесі так ніхто і не почув.
Богдан Амосов / Радіо НВ
