5 фактів про українців та фінансову грамотність
Ксенія Савченко
експерт проектного офісу “Підтримка реформ фінансового сектору в Україні”
Чому в Україні критично необхідно займатися підвищенням фінансової грамотності
Минулого тижня у соцмережах прокотилася чергова хвиля обурення поведінкою чергової фінансової компанії. Скандал здійнявся через вимогу організації надавати їй дані платіжної картки, які усіма правилами надавати суворо заборонено — зокрема, CVV код. Але найгірше у цій історії було навіть не те, що компанія вимагала таку інформацію, а те, що значна частина клієнтів не бачили у цьому нічого небезпечного. Люди не розуміли, чим це може загрожувати і які їхні права порушуються.
І це лише один з багатьох прикладів, чому в Україні критично необхідно займатися підвищенням фінансової грамотності.
Недарма фінансова грамотність – один з пріоритетів державних політик у багатьох країнах світу. Близько 70 країн мають національні стратегії з підвищення фінансової грамотності. Причому все більше вони фокусуються на зміні поведінки людей, а не на підвищенні рівня їхньої обізнаності.
The Organisation for Economic Co-operation and Development (OECD), одна з організацій-лідерів у світі у напрямку підвищення фінансової грамотності, визначає фінансову грамотність як «комбінацію фінансової обізнаності, знань, навичок, відношення та поведінки, необхідних для прийняття важливих фінансових рішень та для досягнення особистого фінансового добробуту у результаті».
В Україні поки тільки триває розробка Стратегії з підвищення фінансової грамотності. Хочу поділитися своїм баченням 5 основних факторів, на що в житті українців може вплинути підвищення фінграмотності.
Ми щоденно приймаємо фінансові рішення. Ми купуємо щось кожного дня, неважливо, це чашка кави чи щось коштовне, на що ми довго відкладали гроші. Платити готівкою, карткою чи телефоном, через термінал чи інтернет? Що вигідніше і безпечніше, та більше відповідає нашим фінансовим цілям (про те, що таке фінансові цілі – нижче). Насправді, роблячи будь-який платіж, ми кожного разу приймаємо купу рішень. І чим вище наша фінансова культура, тим більш ефективними, зручними і безпечними для нас вони будуть.
Досягнення особистих цілей нерозривно пов’язане з фінансами. Життя наповнене різними подіями: ми навчаємося, працюємо, відкладаємо гроші на великі покупки, беремо шлюб та народжуємо дітей, нас може спіткати хвороба або інші неочікувані події, ми виходимо на пенсію. Задачею фінансової культури є формування умовного «довгострокового особистого бюджету», завдяки якому витрати на важливі події у житті не стрінуть нас зненацька. Чим вища фінансова культура, навички планування і знання про різні фінансові інструменти, тим краще кожен з нас може спроектувати власне майбутнє і бути готовим до життєвих викликів.
Облік доходів та витрат, здійснення заощаджень є важливими складовими досягнення особистих цілей. Але чи сформована культура заощаджень в Україні? Скільки часу українці готові жити на власні заощадження у разі втрати роботи або інших життєвих ускладнень?
Задачею фінансової культури є формування “довгострокового особистого бюджету”
На жаль, поки більшість наших співгромадян нехтують встановленням фінансових цілей. За даними дослідження USAID у 2017 році, лише 33% українців мають фінансову ціль. Натомість у країнах OECD понад 50% громадян мають довготермінову фінансову ціль та намагаються її досягти.
3. Без фінансової культури важко обрати доцільні і вигідні фінансові інструменти. Як часто люди цікавляться наявними можливостями та порівнюють існуючі послуги? За статистикою лише 9% українців цікавляться фінансами, більше ж 45% громадян навіть не бажають дізнатися про жодну фінансову послугу.
Важливим елементом фінансової культури є можливість приймати відповідальні фінансові рішення. Для цього потрібно бути обізнаним в існуючих пропозиціях на фінансовому ринку, порівняти декілька пропозицій та обрати найкращу. Головними драйверами підвищення фінансової культури мали б стати самі фінустанови, адже розуміння, які фінансові послуги найкраще задовольняють потреби людини, у довготерміновій перспективі підвищить кількість споживачів на фінансовому ринку, а обізнаність щодо особливостей послуг стане чинником, який позитивно вплине на рівень довіри до фінсектору.
Потрібно зазначити, що фінансова культура не тільки надає людям можливість обирати потрібні послуги, а й навчає, як не стати жертвою фінансового шахрайства і як захистити власні права у випадку їх порушення.
Ми досі стидаємося говорити про гроші та називати ціну своїх послуг. Сьогодні для багатьох українців, особливо старшого віку, говорити по гроші неприємно, іноді навіть соромно.
Визначення вартості товару чи послуг є проблемою не тільки через незнання ринку, але і через внутрішні переконання, що отримувати гроші за власну роботу – неправильно. У результаті звернення за порадою у випадку фінансових ускладнень є неприйнятним, створення бізнесу ускладнюється небажанням відстежувати фінансові справи, вести облік доходів та витрат.
Правила ціноутворення та особливості купівельної спроможності, комфорт у спілкуванні на тему «гроші» у щоденній розмові – важливі аспекти економічного розвитку українців.
Фінансово грамотній людині важче навішати на вуха політичну популістську локшину. Напередодні виборів роль економічних новин у формуванні думки громадян зростає. Задля рейтингу політики роздають за замовчуванням абсурдні обіцянки типу зменшення податків і тарифів і збільшення соціальних виплат одночасно. Звісно, у короткостроковій перспективі навіть такі безглузді рішення можуть бути виконані, але у довгостроковій вони стануть руйнівними для економіки, а відповідно і для нашого з вами статку.
Тому фінансова культура – це ще й шлях підвищення критичного мислення кожного, підвищення розуміння, як прийняті політичні рішення впливають на життя українця, а відповідно – усвідомленості політичного вибору. Шлях формування фінансової культури українців є довгим та складним, оскільки вимагає зміни світогляду, формування звичок та поведінки. Проте саме фінансова культура стане поштовхом до проектування майбутнього, визначення особистих цілей та їх досягнення, і, врешті, — підвищення стабільності на загальнодержавному рівні.
